Пісня розгортається на тлі війни, що охопила Україну, висвітлюючи біль, страждання, але й непохитну віру в перемогу і майбутнє відродження. У перших рядках ми знаходимо себе у ситуації відчаю та безвиході, коли міста палають, а люди, попри втому, залишаються стояти на своїй землі, навіть якщо це означає стати фантомами серед руїн.
Згодом пісня переходить до зображення незламності духу, віри в здатність пережити найтяжчі випробування війни – морози, голод, втрати. Автори підкреслюють, що навіть коли серце пронизане кулями, воля до життя та боротьби за свою країну не згасає.
Далі йде звернення до майбутнього, коли війна закінчиться, і Україна встане з руїн ще красивішою і сильнішою. Це віра в те, що народ, об’єднавшись, зможе відновити свої міста та серця, змити смуток і горе, і триматися разом, як ніколи раніше.
Останні рядки пісні – це гостра критика ворога, зображення його жорстокості та зневаги до людського життя, а також сатиричне зображення побуту ворожих солдат і насмішки над тими, хто підтримує війну. В цих рядках виринає образ не лише фізичної, але й моральної поразки ворога перед обличчям непереможного духу українців. Пісня закінчується викликом, демонструючи рішучість та відвагу людей, які ведуть боротьбу за свою країну та її майбутнє.