Ця пісня вихваляє дух козацтва, який вважається неперевершеним і вічним. Вона зображує козаків як символи свободи, підкреслюючи їх непохитну відданість ідеалам волі і незалежності. Автор підкреслює, що козацький дух не має аналогів і не піддається переводу на інші культури або мови, підкреслюючи його унікальність і глибину.
У пісні згадується постать Отамана Залужного, яка символізує сучасне відродження козацького духу та боротьбу проти агресії. Ця постать описується як воєвода, який є даром Бога Україні та символізує кінець імперіалістичних прагнень ворогів. Використання імені Залужного в цьому контексті підкреслює ідею національної єдності та героїзму у відповідь на зовнішні виклики.
Остання частина пісні висвітлює вічність козацького роду, зазначаючи, що він існував, існує і буде існувати завжди. Тут згадується характерник на небі, що запалює ватру, символізуючи вогонь пам'яті та продовження боротьби за свободу. Ця ідея підкреслює безперервну боротьбу і непереможний дух українського народу у відстоюванні своїх ідеалів та цінностей. Пісня закінчується повторенням гордості за козацький рід, який іде за свободу, підкреслюючи безкінечність цієї боротьби.