Ця пісня є ліричною розповіддю про глибокі почуття та спогади, що залишаються в серці навіть після розставання. В першому абзаці автор звертається до коханої, мовби просить її не забувати про нього, висловлюючи своє почуття через образи та метафори. Він говорить про те, як він обійме її променем через вікно, підкреслюючи відстань між ними, але й бажання залишатися близькими.
У наступних рядках пісня переходить до спогадів про часи, коли вони були разом. Автор згадує тепло рук, які його гріли, серця, які горіли любов'ю, та крила, що його прикривали, символізуючи захист та підтримку. Ці образи намагаються передати глибину почуттів і зв'язок, який був між ними.
Заклик не одягати на очі вуаль є прозивом до чесності та відкритості, до здатності бачити та цінувати те, що було між ними, не дивлячись на будь-які життєві труднощі чи обставини.
В останніх рядках автор знову нагадує про важливість пам'яті та спогадів. Він висловлює ідею, що любов і зв'язок між людьми не зникають, доки вони пам'ятають одне про одного. Ця пісня - це вираз надії, любові та ностальгії, що переплітаються з болем втрати, але також і з вірою у те, що спогади здатні оживати щоранку в серці.