Ця пісня є ліричним зверненням до коханої людини, з якою виконавець зараз не може бути поруч. У першому куплеті він описує, як спілкується з нею на відстані, використовуючи метафору променя, що проникає через вікно. Це символізує незримий, але глибокий зв'язок між ними.
У наступних рядках пісні виконавець наголошує на важливості пам'яті як способу збереження цього зв'язку. Він просить не забувати про себе, бо саме спогади про нього дають йому сили оживати щоранку. Ці слова відображають ідею, що любов та спогади про кохану особу можуть перетворювати і надихати, незважаючи на фізичну відсутність.
Згадуючи спільні моменти, такі як тепло її рук та захист, який вона йому надавала, виконавець підкреслює глибину їхнього емоційного зв'язку. Він обіцяє не забути це і висловлює бажання знову обійняти її, показуючи свою потребу в її присутності та підтримці.
Кульмінацією пісні є вираз глибокої любові та прихильності, незалежно від відстані, що їх розділяє. Виконавець висловлює своє захоплення унікальністю коханої, заявляючи, що любить її за те, що вона не така, як всі. Це підкреслює ідею, що справжня любов перевершує будь-які перешкоди, включаючи географічну віддаленість. Пісня є виразом надії, любові та непорушної віри в те, що почуття здатні перемагати будь-які труднощі.