Пісня "Розіп‘яли нас але ми стоїм" у виконанні Марії Бурмаки – це глибокий та зворушливий вираз патріотизму, любові та надії. Лірика пісні розкриває біль та відчай, які викликає війна, з її розлукою та стражданнями. Водночас, у цьому музичному творі лунає мужній заклик до єдності та незламності духу, що об'єднує людей у важкі часи.
Основна тема пісні – це звернення до близької людини, яка перебуває на війні, із проханням повернутися живим. Це вияв любові та турботи, що переважає над усім іншим. Автор пісні підкреслює, що справжня сила народу полягає не лише в збройній боротьбі, але й в здатності зберігати людяність, любов та надію в серцях, навіть коли навколо панує хаос та руйнування.
За допомогою образів землі та душі, пісня наголошує на глибокому зв'язку між людиною та її батьківщиною, підкреслюючи, що любов до рідної землі та бажання її захистити є невід'ємною частиною нашого існування. Україна, як символ непохитної волі до життя та боротьби за свою свободу, є основним мотивом, який пронизує усю пісню.
Пісня є закликом до єдності, де всі українці сприймаються як єдиний кулак, готовий до боротьби за свою землю та майбутнє. Вона викликає почуття гордості та незламності, нагадуючи про важливість віри та надії в найскладніші часи. Пісня є втіленням непереможного духу українського народу, що стоїть перед обличчям випробувань, але не здається, зберігаючи віру в перемогу та мирне майбутнє. Це не просто музичний твір, а маніфест віри у світле майбутнє, де кожен зможе повернутися додому живим.