Ця пісня є ліричним вираженням глибокого і всепоглинаючого кохання, що виходить далеко за межі земних відчуттів. Вона передає почуття невимовної близькості між двома особами, які відчувають сильне фізичне та духовне притягання один до одного. Виконавець звертається до своєї коханої з проханням не залишати його одного зі своїми "тінями" та "беграундами", підкреслюючи глибину їхнього зв'язку та страх втрати цього зв'язку.
Основний мотив пісні – це звернення до коханої залишатися поруч, не відходити, навіть коли зовнішні обставини (як-от "холод у містах") не сприяють цьому. Ліричний герой знаходить в коханні силу, яка дозволяє йому протистояти самотності та холоду зовнішнього світу. Він говорить про кохання, яке змушує його відчувати "зоряне сяйво" на губах, метафорично вказуючи на те, як почуття перетворюють звичайне життя на щось чарівне та неземне.
Згадування "канатів", якими в'яжуться душі, символізує нерозривний зв'язок між коханими, що витримує будь-які випробування. Весь текст пісні пронизаний темами космічної любові, яка об'єднує двох людей фізично, духовно та анатомічно, підкреслюючи їхню повну гармонію та взаєморозуміння.
У пісні відчувається глибока емоційна зв'язаність, що перевищує просто фізичну близькість, наголошуючи на важливості духовного спілкування та емоційної підтримки в стосунках. Ліричний герой висловлює своє бажання бути разом з коханою, незважаючи на всі труднощі, підкреслюючи, що їхнє кохання є справжнім, глибоким і "космічним".