Ця пісня є виразом глибоких і пристрасних почуттів, з якими автор звертається до коханої особи, вимагаючи не залишати його у скрутну хвилину. Вона відкривається з проханням не покидати співака самотнім у темряві та холоді, що символізує його страх перед самотністю та бажання відчувати поруч тепло і світло кохання. Музика та танець стають метафорою спілкування між закоханими, що здатне згуртувати їх на емоційному рівні.
У наступних рядках ліричний герой зізнається у космічному, надзвичайно потужному коханні, що має як фізичний, так і духовний вимір. Він говорить про метафоричну зв'язок, яка об'єднує їх душі "канатами", наголошуючи на нерозривності та глибині своїх відносин. Це кохання здається виживанням у холодних "містах", де єдине джерело тепла і світла — їхні почуття.
Фраза "одне сузір'я на вустах" символізує спільні мрії та цілі, а також спільність у сприйнятті світу, яка з'єднує їх навіть у великих і холодних містах, де легко відчути себе відокремленим. Така романтика є не тільки боротьбою за виживання їхніх почуттів у зовнішньому холодному світі, а й внутрішньою гармонією, що дає їм сили.
У пісні також присутнє почуття невідворотності кохання, яке описується через зіркове "сяйво" та взаємне притягання, немов гравітаційну силу, яка не дозволяє їм бути розлученими. Вони "давно знають", що між ними існує щось більше, ніж просто почуття - це "love", яке перевищує будь-які випробування та відстані. Ця пісня є гімном непохитному коханню, яке здатне протистояти будь-яким викликам.