У цій пісні LOBODA співає про глибоке і складне кохання, яке залишає слід у душі і змінює внутрішній світ людини. Лірична героїня висловлює свої почуття і думки, які хвилюють її після розриву з коханою людиною. Вона розповідає про те, як важко їй змиритися з втратою спільного майбутнього, про спогади щасливих моментів, які вже не повернути.
Пісня передає думку про те, що навіть краса зоряного неба втрачає своє значення, коли ти втрачаєш себе від кохання. Це вказує на всепоглинаючу силу почуттів, яка змушує забувати про все на світі. Лірична героїня не шукає біль, не хоче ховати своїх сліз і очей, вона готова стикатися зі своїми почуттями чесно та відкрито.
Спогади про спільно проведений час, про ранки, які вже не будуть такими, як раніше, викликають у ліричної героїні біль і розчарування. Вона говорить про те, що світло в їхньому житті згасло, і порожні вулиці нагадують про самотність та втрату.
Тема кохання розкривається через призму особистісних переживань та внутрішніх конфліктів. Лірична героїня бореться з почуттям втрати, вона не може пробачити коханій людині і не хоче дивитися у минуле. Водночас, вона розуміє, що слова вже не можуть зілити розбиті серця і відновити колишню близькість.
В кінці пісні згадується метафора самотніх планет, що загубилися у просторі, що символізує відчуття ізоляції та втраченості, яке переживають герої. Пісня нагадує про те, що навіть найглибші та найскладніші стосунки залишають слід у нашому житті, навчаючи нас цінувати себе та шукати шлях до особистісного відродження.