Ця пісня - глибокий ліричний роздум про відстань між коханими людьми і незламність їхнього зв'язку незалежно від обставин. У перших рядках авторка ділиться власними відчуттями суму та відчаю через фізичну відсутність коханої людини, яка, незважаючи на відстань, залишається поруч у її уяві. Метафора "над хатами димок" вказує на те, що кохана людина є невловимою та далекою, але водночас присутньою у думках авторки.
Основний мотив пісні - це ідея непорушності зв'язку між коханими, який зберігається навіть тоді, коли "вимкнуть світло", що можна інтерпретувати як метафору будь-яких життєвих труднощів або перешкод. Це повторення протягом пісні слугує нагадуванням про стійкість їхніх почуттів.
Далі текст пісні переходить до опису спільної подорожі через життєві випробування, де "земля з небом зіткнеться", але обітниця одного з коханих врятує їх обох. Авторка говорить про подолання спільних випробувань, як символ їх непохитної віри одне в одного та спільного стремління до мети, навіть коли "бурі будні грозами обливають".
В останніх строфах пісні акцент робиться на незгасному полум’ї любові, яке освітлює життя обох коханих, незважаючи на час, що "забирає цвіт з лиця". Це підкреслює ідею вічності та незмінності почуттів, які здатні протистояти будь-яким випробуванням, навіть долаючи бар'єри часу та відстані. Пісня завершується на позитивній ноті, з наголосом на тому, що справжні почуття неможливо розділити або знищити.