Пісня Олександра Закшевського "Та вони ще напевно не знають" занурює слухача у ніжну атмосферу кохання, освітлену теплом ночі та м'яким світлом зірок. Ліричний герой висловлює свої почуття до коханої, порівнюючи їх з чарівністю таємничого вечора, коли навіть небесні тіла ніби співають на честь їхньої любові. Ця чарівність відображає глибину почуттів, що об'єднують двох закоханих сердець.
У центрі пісні - ідея вічної прихильності та глибокого зв'язку між закоханими. Виконавець акцентує на тому, що його серце належить лише коханій, возвеличуючи її як єдину та незрівнянну. Ця любов виступає як основний сенс його життя, незважаючи на будь-які випробування або перешкоди, що можуть виникнути на їхньому шляху.
Автор пісні також торкається теми відданості та підтримки у складні часи. Він закликає кохану не засмучуватися в разі його фізичної відсутності, нагадуючи, що вони завжди будуть разом у своїх серцях. Така обіцянка вічної присутності та взаємної підтримки надає пісні ще більшої глибини та емоційної насиченості. Ліричний герой готовий благати небеса заради можливості бути разом з коханою назавжди, що відображає безмежну відданість та силу їхніх почуттів. Пісня є виразом безкорисливої любові, готовності до жертв заради щастя коханої особи.