Пісня "Сильна моя, рідна моя від Говерли й до Дніпра" виконавця NICHKA є глибоким вираженням любові та прихильності до України, її природи, історії та людей. У перших рядках автор звертається до символів України – синьо-жовтого стягу, що майорить над степами, відчуваючи невимовний зв'язок і гордість, який живе в його душі. Бурхливі ріки, що зашивають рани, символізують відновлення та непереможність духу нації, а образи батьків підкреслюють глибоку повагу до родинних корінь.
Далі пісня переходить до особистісного сприйняття автора своєї зв'язаності з батьківщиною, порівнюючи себе з сиротою без своїх гір, моря, людей – все стає лише самотністю без рідної землі. Але навіть на чужині, внутрішня воля і оберіг у серці не дають заблукати чи зламатися. Відсилання до видатних постатей української культури, як-от Стус та Симоненко, підкреслює значення інтелектуальної та духовної спадщини для сучасної ідентичності.
У кульмінації пісні виражається глибока прихильність та непохитна віра у міцність і силу України "від Говерли й до Дніпра". Це заклик до єдності та взаємопідтримки, наголос на непереможності українського народу в боротьбі, в болю, у думках, піснях та у серцях кожного, хто вважає цю землю своєю. Пісня є гімном волі, витривалості та незламності, яка передається з покоління в покоління, вшановуючи традиції та історію, але й нагадуючи про відповідальність перед майбутніми поколіннями. Закликає до боротьби та пам'яті про те, що кожен стоїть непохитно, незламно в усіх аспектах життя, втілюючи непереможний дух України.