Пісня "Ми тепер живем за трьох і збира по клаптиках" виконавця NICHKA занурює в атмосферу глибокої любові до рідної землі, яка виражається через символіку синьо-жовтого стягу, що майорить над степами. Це образ не лише національної гордості, а й непереможної духовної сили, яка живе у серцях тих, хто цінує свою ідентичність та історію. Співак наголошує на емоційній спадщині, яку неможливо висловити словами – вона відчувається в душі кожного, хто зв'язаний з цією землею.
У творі відчувається мотив втрати та суму за рідними просторами, горами та морем, які символізують батьківщину. Втім, навіть у чужих краях, персонаж пісні залишається незламним, наголошуючи на внутрішній свободі та духовному оберезі, що живиться спадщиною великих українських поетів – Стуса та Симоненка. Це глибока віра в непереможність духу народу, його культури та історії.
Основний зворушливий момент пісні – це заклик жити за тих, хто вже не може це робити, збирати "по клаптиках" дім, віру, і надію, незважаючи на труднощі та боротьбу. Співак звертається до метафори незламності не тільки в буквальному сенсі, а й в контексті моральної стійкості, що проходить через всю пісню, підкреслюючи важливість пам'яті, віри в себе та свій народ. Пісня є гімном непохитної віри в майбутнє, сили духу та єднання навколо спільних цінностей та історії. Таким чином, NICHKA створює потужний ліричний наратив про непереможність, любов до рідної землі та вічну пам'ять про тих, хто відійшов, але залишився жити в серцях нащадків.