Пісня "Бо що сталося вже не забути нам" виконавиці Masha Timoshenko занурює слухача у глибокий світ емоцій, переживань та спогадів, що виринають із глибини душі. У перших рядках авторка ділиться своєю інтроспекцією, розповідаючи про пошук сенсу не на поверхні, а у внутрішньому світі, де минуле тісно переплітається із сьогоденням. Це світ, де пам'ять не має меж, а спогади обіймають міцніше, ніж реальність. Згадки про спроби відкрити "зачинені двері" можуть символізувати нездійсненні спроби змінити минуле або відновити втрачене.
У наступних рядках пісні розкривається тема втрати та самотності, що залишила свій відбиток на серці авторки. "Моя тиха гавань зруйнована" – це метафора розбитих надій та мрій, що не знайшли свого втілення у реальності. Спогади про минуле сповнені болю і розчарування, але водночас існує невимовна туга за тим, що було втрачено.
Проте, попри усі перипетії долі, у пісні звучить мотив незламної любові, що переживає будь-які випробування. "Тож я буду кохати тебе, а ти будеш мене, навіть коли все палає довколо" – ці слова свідчать про готовність прийняти та любити іншу людину незважаючи на всі труднощі та відстані, що їх розділяють. Це історія про силу почуттів, які здатні перетворити навіть найскладніші моменти життя на щось цінне і значуще.