Пісня розгортається навколо глибокої теми втрати зв'язку та розриву відносин між двома людьми. Використання образу мостів, що не ті, які були підняті або зруйновані, символізує прірву між ними, нездатність знайти спільну мову або повернутися до минулого зв'язку, що об'єднував. Автор задається питанням, чи можливе відновлення втраченого або чи варто його чекати.
Танець під віскі, а не під власні пісні, підкреслює спроби заглушити біль та сум забуттям, зануренням у самотність та алкоголь. Це образ самотності в натовпі, коли серед веселощів та розваг серце переповнене тугою по втраченому.
Ліричний герой говорить про "пусті слова" та "картину, домальовану", що вказує на відсутність сенсу у вже сказаному та зробленому, на розрив між колишніми ідеалами та реальністю. Є відчуття невизначеності та очікування, коли обидві сторони не впевнені, як діяти далі, чи є шанс на відновлення зв'язку.
У пісні згадуються "буревії у спальні", що може символізувати внутрішні бурі, конфлікти та емоційні зіткнення між партнерами, що вилилися у розставання. Але навіть у розриві залишається надія та питання, чи варто довіряти знову.
Закінчується пісня відлунням спільного минулого, яке вже не повернути, і пропозицією танцювати танго у темряві "як в останній раз", що символізує останню спробу відчути зв'язок, навіть якщо він лише тінь минулого. Ліричний герой просить забрати все, крім спогадів, залишаючи після себе лише відгомін колишніх почуттів. Така закінчення надає пісні більш глибокого, рефлексивного виміру, ставлячи під сумнів здатність повністю відпустити минуле.