Пісня "Не питай чи вірю я в дива" виконавця ТУЧА занурює слухача в глибоко особистісні переживання, почуття самотності та вразливості. У перших рядках автор звертається до себе, визнаючи тяжкість бути наодинці із своїми думками та емоціями. Ця самотність викликає внутрішній дискомфорт і бажання закритися від світу, що символізує потребу в укритті не тільки від фізичних загроз, але й від внутрішніх бурь.
Основна частина пісні відображає внутрішню боротьбу та тривогу, які стають майже невід'ємною частиною життя. Згадування голосу з екрану може символізувати зовнішній вплив медіа або новин, які лише посилюють відчуття тривоги та безвиході. В той же час, звернення "не засуджуй, я людина" підкреслює потребу в емпатії та розумінні, визнання того, що іноді всім потрібно дозволити собі бути слабкими.
Підсумкові рядки "а ти собі танцюй, доки я тобі співаю" відображають спробу автора знайти спосіб вираження себе і своїх почуттів через мистецтво, підтримуючи в собі іскру життя навіть у найтемніші часи. Це не просто заклик до іншого, а символічний акт зв'язку через музику та танець, спосіб пережити складні моменти, не втрачаючи зв'язку з життям і красою навколо. Так, пісня несе в собі глибоке емоційне навантаження, відображаючи комплексні почуття людини, яка намагається знайти світло в темряві.