У цій пісні висловлюється глибока ностальгія та роздуми про минуле і теперішнє стосунки. Вона розповідає про весну, яка проходить без коханої особи, підкреслюючи, що природні зміни та час не чекають на наші особисті драми. Порівняння почуттів із вітром нагадує про їхню мінливість і невловимість.
Автор згадує про минуле, коли вони обоє сприймали життя легковажно, як забавку, не усвідомлюючи наслідків. Зміни у відносинах відображені через метафору роумінгу мобільного, що символізує віддаленість та складнощі у спілкуванні між ними. Це віддалення та розбіжності спонукають чекати кінця "божевілля" - періоду непорозумінь та конфліктів.
Фраза "Вже завтра - все стане умовно простіше" вказує на надію, що час принесе полегшення та зрозуміння. Однак, це полегшення сприймається скептично, адже спогади та минуле не дають змоги повністю рухатися вперед. Розлука та відсутність спілкування символізують втому та втрату зв'язку, що поглиблює відчуття відчуження.
Пісня закінчується на ноті рефлексії про зміненість обох осіб у стосунках. Вони стали "зовсім інакшими людьми", що ускладнює їхню взаємодію та розуміння одне одного. Автор закликає не судити про весну, символічно натякаючи на непостійність почуттів і відносин. Це висвітлення усвідомлення того, що час і зміни несуть як нові можливості, так і втрату.