Ця пісня OTOY відображає досить комплексний внутрішній світ виконавця, пронизаний контрастами між зовнішнім успіхом і внутрішніми випробуваннями. Початкові рядки описують повсякденні дії і роздуми, як-от носіння нового взуття та роздуми над тим, чи варто ділитися новими фото у соцмережах для того, щоб викликати схвалення серед слухачів. Це відображає спрагу визнання та схвалення, яка часто супроводжує сучасне життя в соціальних мережах.
Потім тексти пісні переходять до більш глибоких і особистих відчуттів. Згадується енергія і неспокій, порівняння життя з ментосом, кинутим у колу, що символізує різкі та несподівані перепади настрою чи подій. Автор наголошує на своїй унікальності та лідерській позиції, порівнюючи себе з "директором школи", серед натовпу новачків, що підкреслює відчуття відокремленості та самотності.
Образи любові, які залишають шрами, і власна вразливість перед словами інших людей вказують на глибоку чутливість виконавця. Його незалежність і небажання довіряти поверховим емоціям, таким як слізи, стають явними у строфах про самотність та самодостатність.
У пісні також ідеться про пошук внутрішнього світу серед зовнішнього хаосу, про пустоту та темряву, які можуть оточувати індивіда. Згадка про "повні кошики похвал і образ" відкриває дилему між публічним визнанням і особистими відчуттями, вказуючи на складність знаходження справжнього задоволення серед зовнішньої уваги.
Наприкінці, пісня залишає слухача з відчуттям рефлексії про цінність справжнього "я" у світі, де важливість приділяється зовнішнім оцінкам і матеріальним досягненням. Через ці рядки OTOY розкриває свою внутрішню боротьбу та прагнення до самопізнання та справжнього людського зв'язку.