Пісня "Не вірю псам і навіть сльозам" відображає внутрішні переживання та думки автора, обрамлені в контекст сучасного світу. Він розповідає про своє життя, що сповнене постійної активності та прагнення залишатися в центрі уваги, зокрема через соціальні мережі, де він сподівається на підтримку від своїх слухачів. Йдеться про прагнення до самовираження та пошук визнання, а також про внутрішні конфлікти, з якими він стикається.
Автор висловлює своє ставлення до любові та міжособистісних взаємин, де він залишається закритим і обережним, порівнюючи себе з директором школи серед новачків. Це вказує на його відчуття відокремленості та можливо більш високого становища у порівнянні з оточенням. Він зізнається в тому, що може бути ніжним, але й злим, що вказує на його складну і багатогранну натуру.
Пісня також занурюється в глибокі роздуми про самотність та почуття порожнечі, що особливо відчутно в нічний час. Автор говорить про "приємну пустоту пітьма", що може вказувати на моменти спокою чи відволікання від повсякденних проблем. Водночас, це відображає його сприйняття світу та себе в ньому, де важливе місце займає самоідентифікація через визнання іншими.
В цілому, пісня видається сповіддю людини, яка одночасно шукає зв'язку з іншими та бореться з власними внутрішніми демонами. Це історія про шукання сенсу у світі, де важливість має зовнішнє визнання, але де існує глибоке усвідомлення власної ізольованості та унікальності. Автор показує, що, незважаючи на зовнішній успіх та популярність, внутрішній світ залишається складним і суперечливим, наповненим постійними пошуками та питаннями.