Ця пісня відображає болісну, але непохитну стійкість українського народу перед обличчям ворожої агресії. Вона починається з глузувань над амбіціями ворожого лідера, який мріяв швидко захопити Київ, але його надії швидко розвіялись перед нескореністю та мужністю захисників. Текст висміює ворога, який замість обіцяних перемог отримав лише поразки, і висвітлює бездарність його спроб захоплення, які звелися лише до мародерства.
У наступних рядках акцент робиться на здобутки українських військ, зокрема на звільнення Херсона та Харківської області, відчувається непохитна віра в звільнення всіх територій. Автор пісні підкреслює, що час грає на користь України, в той час як ворог, попри свої спроби та розрахунки, не досяг успіху.
Згадка про крадіжку пральної машини та іншого майна є символом низьких мотивів і дій ворога, в той час як моральний дух і стійкість українського народу виставляються у контрасті як приклад високих моральних якостей і непохитності.
Пісня завершується висловлюванням непереможного духу українських воїнів, які, незважаючи на перешкоди, в тому числі і відсутність світла, продовжують боротьбу, віддані своїй справі. Фінальні рядки вихваляють героїзм українських захисників, що несуть смерть агресорам, і обіцяють перемогу над усіма ворогами. Це гімн не лише боротьбі, але й незламності духу, вірі в справедливість та перемогу.