Ця пісня Анни Трінчер є виразним зображенням болю і розчарування, що приходять з невдалими стосунками. У перших рядках ми відчуваємо холодність і самотність, що огортають авторку після розставання з коханою людиною. Втрата цієї близької особи сприймається як втрата всього світу, змушуючи її ховатися від усіх, щоб упоратися з власними емоціями.
Надалі в тексті авторка згадує, як болісно згадувати спільні моменти, особливо нічні, коли її переповнюють спогади про колишнього коханого. Ця пам'ять, ніби пророчі думки, привела їх до непереборної точки, з якої немає повернення. І хоча вона згадує про ніжність, що була між ними, визнає, що повернення до минулих стосунків неможливе.
Головний рефрен "Любов - кропива, ой мамо" підкреслює циклічність болю та розчарування в любові, що завдає їй "жало". Ця метафора використовується для опису гостроти емоційного болю, а також несподіваності і гіркоти, які часто супроводжують любовні відносини. Вона зізнається, що ще не відновилася після розриву, але запевняє, що вона жива, незважаючи на внутрішні травми.
В останніх рядках пісні підкреслюється ідея, що кожен біль залишає слід, і нагадування про те, що не можна вдавати, ніби втрата не залишає нас із шрамами. Повторення фрази про любов, що як кропива, дістала жало, вкотре підкреслює невблаганність болю, але також і життєву силу, яка дозволяє пережити цей біль і залишитися "живою".