Пісня "Які не вийшли в плавання… але все буває…" від MONATIK є глибоким роздумом про прагнення до свободи, єднання та реалізації мрій. Виконавець висловлює своє бажання побачити ідеальний світ, де люди живуть у гармонії з природою та один з одним, де кожна обіцянка підкріплена діями, а відносини наповнені щирістю та відданістю.
Автор зображує людей як нерухомі об'єкти, чекаючі на здійснення мрій без будь-яких зусиль з їхнього боку, подібно до гаваней, що очікують на кораблі, які так і не вирушили в плавання. Це символізує стагнацію та втрачені можливості, але також надію на зміни та рух вперед.
Попри всі перепони, MONATIK виражає віру в те, що настане час, коли всі зможуть досягти свого ідеального світу, де мрії перетворюються на реальність, а свобода духу дозволяє людям "літати" над буденністю. Лише подолавши власні "кам’яні стіни", людина може відкрити для себе світло й щастя, які є головною метою її подорожі життям.
Заклик до дії, до переосмислення власних цінностей та зусиль для досягнення мети пронизує всю пісню, роблячи її не просто музичним твором, а маніфестом до змін у свідомості кожного, хто прагне бачити світ яскравішим і вільнішим. В цій пісні кожен знаходить для себе нагадування про те, що мрії мають силу перетворитись на реальність, якщо ми готові докласти до цього зусиль.