Пісня MONATIK "Я вірю прийде час і ми побачимо світ…" є маніфестом віри у краще майбутнє, де кожна людина може знайти свободу і щастя. Виконавець малює картину ідеального світу, де люди є вільними, як теплий вітер, що шепоче квітам, а ті відповідають на ці пестощі, даруючи нам відчуття літа навіть узимку. Цей світ – місце, де обіцянки перетворюються на обійми до ранку, де справжня близькість і взаєморозуміння є нормою.
Але реалії життя інколи здаються зовсім іншими. Люди порівнюються з камінням – замкненими, ізоляційними, які втратили здатність до емпатії і чекають на щастя, не роблячи кроків назустріч йому. Цей образ підсилюється описом кам’яних стін, які ми повинні подолати, щоб побачити світло і відчути справжнє життя.
Проте, ключовим є меседж віри і надії, що звучить наскрізь у пісні. MONATIK висловлює впевненість, що настане час, коли всі зможуть побачити той світ, де мрії стають реальністю, де люди не тільки мріють, але й втілюють свої мрії у життя. Це світ, де можливе справжнє кохання, де люди можуть "літати", живучи повним життям без обмежень минулого. Він закликає не зупинятися на досягнутому, а постійно рухатися вперед, долаючи перешкоди та вірячи в світле майбутнє. Ця пісня – гімн надії, яка живе в серці кожного, хто прагне кращого світу.