Пісня Злати Огневич розповідає про безмежну і жертовну любов, яка не знає кордонів та обмежень. Лірична героїня висловлює готовність жертвувати всім: тілом, душею, снами заради коханої людини, навіть якщо це вимагатиме великих випробувань та жертв. Вона готова прийняти будь-яку отруту від коханого, перетворюючи її на ліки, що символізує її здатність перетворювати негатив у позитив, біль у задоволення заради збереження відносин.
Любов у цій пісні виступає як найвища цінність, для якої не існує слів "ні". Героїня віддається почуттям без залишку, розкриваючи свою сутність і втрачаючи всю волю до самостійного життя. Це ілюструється через метафори ріки, що тече по засохлій землі, і жінки, що стає вітром та зорями, об'єднуючи в собі природні стихії як символ всепоглинної любові.
Загалом, пісня виражає ідею, що справжнє кохання вимагає повної віддачі, готовності до жертв і самопожертви. Вона показує, як любов перетворює людину, роблячи її здатною на неймовірні вчинки та жести заради коханої особи. Глибина почуттів і емоцій виливається у кожному слові, роблячи цю пісню глибоко особистою та водночас універсальною історією про любов.