Ця пісня відображає глибокі почуття та переживання людини, яка відчуває внутрішню боротьбу та намагається знайти своє місце у світі. Вона говорить про важливість не просити про почуття, але й не бігти за минулим, що вже не повернути. Звертаючись до власної тіні, автор пісні висловлює спробу знайти себе, закликаючи кричати і вирватися з внутрішніх пут.
Основна частина пісні передає спроби автора викричати свої почуття, які, на жаль, ніхто не чує. Є метафора про сльози, які можуть розтопити міцні кайдани – це символізує сподівання на звільнення від внутрішніх обмежень та боротьбу за своє щастя. Також згадується дощ, що плаче разом з автором, що підкреслює універсальність переживань та єдність з природою у моменти глибокого розчарування чи смутку.
В пісні також звучить мотив відновлення та надії, виражений через бажання злетіти вище хмар та почати все заново. Це говорить про нескінченну любов та вірність до кінця життя, попри всі випробування та труднощі. Але разом з цим є визнання того, що кожен спроба піднятися зустрічається з невідомими силами, що утримують назад, символізуючи труднощі в збереженні любові та знаходженні свого шляху.
Заключна частина підкреслює силу волі автора, незважаючи на скептицизм оточення і невіру у справжність його почуттів. Повторення фрази про життя та вірність до кінця є свідченням глибокої прихильності та рішучості йти вперед, попри всі перешкоди. Ця пісня є гімном любові, віри у себе та непереможного духу, який прагне до свободи та щастя.