Пісня "І тільки дощ в лобове скло" гурту Kavabanga Depo Kolibri огортає слухача атмосферою глибокої меланхолії та рефлексії. Лірика відображає внутрішній стан героя, який опинився у вирі життєвих обставин, відчуваючи себе втраченим і самотнім. Герой розповідає про віддаленість від близької людини, метафорично використовуючи кілометри, які їх розділяють, і про стан апатії, що триває вже кілька років, ніби він перебуває в комі.
У пісні простежується мотив повторення болю, який герой "прокручує на повтор", намагаючись знайти в собі сили змиритися з тим, що відбувається. Імагінерні дощі, що мають пройти, символізують очікування на кінець болісного періоду, а "наша тема - мінор" підкреслює спільність переживань та спогадів, які вже не принесуть колишнього тепла.
Зміни у зовнішньому світі, описані у пісні, такі як день і ніч, які стають байдужими, і метафора дому, що захопило полум'я, розкривають внутрішній хаос та втрату віри в можливість повернення до колишнього життя. Світ, що "не буде знов, як і раніше", і серця, що "б'ються тихіше", символізують втрачену згоду і віддаленість.
Заключний образ дощу, що вдаряє по лобовому склу, нагадує про колишнє тепло, яке здавалося нерозривним. Цей образ стає вираженням ностальгії та бажання повернути те, що було втрачено. "Тема мінор - одна на двох" підсумовує спільний досвід, який залишається неподільним, навіть коли самі вони вже не можуть бути разом. Пісня - це лірична рефлексія про біль розставання, самотності та надію на зміну, яка прийде з часом.