Ця пісня відображає глибокі переживання людини, яка відчуває відчуженість та самотність, незважаючи на зовнішню близькість із кимось. Автори передають образ людини, яка відчуває себе втраченою та безпорадною, ніби перебуває у стані коми, не знаючи, що буде далі. Вони говорять про відсутність спілкування та розуміння, використовуючи образ дощу, який має пройти, але поки що вносить у їхнє життя смуток і холод.
Особливо символічним є мотив пожежі, яка знищує майже всі мрії автора, залишаючи його в холоді та самотності, незважаючи на зовнішнє тепло. Це підкреслює контраст між внутрішнім світом людини та її зовнішніми обставинами.
Пісня також торкається теми змін, які відбуваються у світі та в серцях людей, що вже не б'ються так жваво, як раніше. Це вказує на втрату спільних цілей, спогадів та близькості, які колись об'єднували. Згадка про дощ, що б'є у лобове скло, як символ спільних теплих спогадів, нагадує про те, що колись було між ними тепло та затишно.
В цілому, пісня є рефлексією на тему втрати, відчуженості та пошуку сенсу в ізоляції. Автор висловлює свої почуття та переживання через образи та метафори, звертаючись до слухача з проханням про тишу та розуміння, в той час як він намагається знайти в собі сили пройти через особисті болі та розчарування.