У цій пісні LOBODA занурює нас у світ складних відносин, які характеризуються відстанню, нерозумінням і болем через розлуку. Лінія "А у них знову свято, Знову річниця, А поміж нами Київ-Ніцца" говорить про двох людей, які живуть в різних містах, далеко один від одного, що символізує їхню емоційну та фізичну віддаленість. Згадка про повідомлення та очі, що дивляться в підлогу, підкреслює відчуття самотності та відчуженості, незважаючи на спроби зв'язку через повідомлення.
Герої пісні стикаються зі складною дилемою: з одного боку, є розуміння, що їм потрібно розійтися, але з іншого – вони не можуть позбутися почуттів один до одного, що символізується рядками "Ти кажеш - треба забути тебе, Але як бути, якщо кохання, І досі живе". Це відображає внутрішній конфлікт і боротьбу з власними емоціями.
В пісні також присутній мотив нещирості та самообману. Обидва герої намагаються переконати себе та інших у тому, що все гаразд, хоча насправді їхні почуття глибокі та болючі. Вони продовжують обманювати себе, підтримуючи ілюзію нормальності, але при цьому розуміють, що кохання "нас дико прошило", тобто завдало глибокої рани.
Лобода використовує образи повідомлень, що "сиплються", і очей, що "дивляться в підлогу", для того, щоб підкреслити безпорадність і вразливість героїв, їхню нездатність знайти вихід зі складної ситуації, в якій вони опинилися. Все це робить пісню надзвичайно емоційною та зворушливою, адже вона відображає універсальні почуття, з якими може ідентифікуватися багато хто з нас.