Ця пісня Ірини Білик розкриває глибокі почуття ностальгії та незгасимої любові. У перших рядках описується зустріч коханих на світанку, символізуючи новий початок та чистоту їхніх почуттів. Моменти, проведені разом, наповнені магією та щастям, що випромінюється навколо них, наче промені сонця, що огортають їхні душі.
Далі пісня переходить до спогадів про минуле, коли все здавалося ідеальним, коли зорі "падали в долоні", символізуючи щасливі моменти та мрії, які здавалися реальністю. Але цей ідеалізм раптово зруйнований, залишивши лише спогади та бажання повернути те, що було втрачено.
Основна тема пісні - це невимовна самотність та біль від втрати коханої людини. Артистка виражає свою залежність від цієї любові, неможливість уявити своє життя без партнера, чиї образи та спогади продовжують її тримати кожного дня та ночі. Вона згадує їхні моменти щастя, як вони уникали поганих поглядів та піднімалися над усім, літаючи разом, як на крилах.
У кінцевих частинах пісні підкреслюється, що, незважаючи на бажання не очікувати див від долі, співачка все ж таки просила захисту від зради. Це відображає внутрішній конфлікт між бажанням віри в казкове майбутнє та реальністю життєвих обставин, що випробовують міцність почуттів. Любов, що тримає її кожної ночі, є як благословення, так і прокляття, що не дає знайти спокою. Пісня закінчується на ноті солодкого болю від усвідомлення того, що минуле неповерненно, але спогади про кохання залишаються вічними.