Ця пісня Віталія Козловського - це зворушлива молитва і одночасно заклик про повернення додому всіх, хто був змушений залишити свої домівки через війну. Ліричний герой просить небо, а через нього - і Бога, щоб всі його близькі, особливо ті, у чиїх серцях "титан", повернулися живими. Метафора "серце з титану" описує не лише фізичну силу, але й мужність, витривалість та готовність до самопожертви заради вищих цілей.
У другій частині пісні змальовується контраст між красою та спокоєм природи - стигнучою вишнею, і жорстокістю реалій - димлящим полем від війни. Ліричні герої, сидячи поруч, у цій атмосфері насилля та руйнації, все ще знаходять у собі сили мріяти про повернення до звичного життя, де "нічого більш не треба", окрім життя та близькості один до одного.
Останні строки пісні випромінюють надію та віру в перемогу і повернення до мирного життя. Заклик "ми повернемось" не лише лунає як обіцянка між людьми, які люблять один одного, але й як впевненість у майбутньому перемир'ї та відновленні. Ця пісня виражає глибокі почуття любові, надії та віри в повернення до нормального життя після війни.