Пісня Михайла Грицкана "Ти пригадай як нас обох" розгортається навколо теми глибокого і невиліковного кохання, яке стоїть перед випробуваннями розлуки та особистих сумнівів. Відсутність коштів для дзвінка та сонця у кімнаті символізує загальну безпорадність та пустку, що виникає в житті головного героя без коханої особи. Ці рядки підкреслюють матеріальні та духовні нестатки, які відчуває людина, коли втрачає зв'язок з коханою особою.
Співак виражає свої почуття через образи пісні та зірки, які символізують світло та напрям у темряві його існування. Пісня стає метафорою життєдайної сили, що надихає на життя, а зірка - образом керівництва та надії. При цьому він зізнається в тому, що лише поряд із коханою він відчуває себе повноцінно, виявляючи свою слабкість і залежність від неї.
У пісні підкреслюється унікальність почуттів, які викликає кохана особа - вона є єдиним джерелом радості та щастя для героя. Він говорить про безумовне кохання, стверджуючи, що не зможе і не хоче віддати її комусь іншому, попри будь-які обставини. Відчай та страх втрати переплітаються з бажанням боротися за своє кохання.
Заключна частина пісні пронизана ностальгією та спогадами про спільне минуле, коли вони обоє були щасливі. Літо, як символ тепла та відродження, лікувало їхні обійми, підкреслюючи невагомість та злиття їхніх душ. Автор закликає кохану пам'ятати ці моменти та розуміти різницю між забуттям і пам'яттю, підкреслюючи важливість спільних спогадів для подолання випробувань. Це звернення до коханої є спробою врятувати їхні стосунки, відновити зв'язок, який здавався втраченим.