Михайло ГрицканЯк Невагомість Як Лоза

У пісні "Як невагомість як лоза" виконавця Михайло Грицкан розкривається глибока емоційна прив'язаність до коханої особи, відсутність якої перетворює повсякденне життя на безрадісне існування. Перші рядки розповідають про фізичну відсутність коханої, що призводить до неможливості здійснити навіть простий дзвінок або насолоджуватися сонячним світлом у кімнаті. Ця відсутність перетворює усі думки на "голі" і мрії на "розп'яті", що підкреслює страждання і внутрішню порожнечу.

Середня частина пісні акцентує на тому, як образ коханої впливає на почуття співака, роблячи його одночасно сліпим і п'яним від почуттів. Кохана представлена як життєдайна сила, пісня, що живе в серці, і зірка, яка веде через туман. Повторювані рядки про серце, "наче в комі", вказують на глибоке бажання зберегти цю любов і не дозволити комусь іншому зайняти місце коханої.

Заключні рядки пісні висловлюють спрагу переконати кохану в існуванні різниці між пам'яттю і забуттям, важливість згадувати радісні моменти, які вони разом пережили. Згадка про літні обійми, що лікують, і порівняння їхнього взаємозв'язку з невагомістю та переплетенням лози, символізує легкість і природність їхніх почуттів та зв'язку. Ця пісня є виразом глибокої любові, ностальгії за минулими моментами і бажанням зберегти цю любов назавжди.