Ця пісня відображає глибокі почуття ностальгії та суму, які виникають через втрату зв'язку з коханою особою. Використовуючи метафоричні порівняння, такі як сонце, що сумує за місяцем, або квітка, яка потребує бджоли, ліричний герой виражає свою тугу та прагнення до відновлення втрачених стосунків. Він описує спогади про спільно проведений час, невимовну близькість та моменти, які здавалися вічними, наголошуючи на силі спільних емоцій.
У пісні також відчувається біль через неможливість повернути минуле та прийняття теперішньої реальності, де кохана особа продовжує життя з іншими. Ліричний герой стикається з реальністю соціальних мереж, де він бачить спільні фотографії свого колишнього партнера з новими коханнями, що лише посилює його сум і відчуття втрати. Попри доступ до цих зображень, він усвідомлює, що ці моменти щастя вже не належать йому.
Останні рядки пісні підкреслюють незмінну природу його почуттів, порівнюючи себе з природними елементами, які є невід'ємними один від одного, такими як риба і вода або сонце і місяць. Це вказує на вічну природу його любові та суму, незважаючи на всі зміни в житті. Ліричний герой залишається в полоні своїх спогадів та почуттів, які, як він вірить, ніколи не зміняться. Таким чином, пісня стає відображенням внутрішнього світу людини, яка втратила кохання, але не може втратити любов у своєму серці.