Пісня "Людині дало заповіт люби люби люби" від українського гурту АНТИТІЛА носить у собі глибокий філософський сенс, починаючи з ідеї створення світу і людини. Перші рядки вводять нас у стан первозданного світла, що символізує початок усього існуючого, включаючи людські душі. Світло у пісні виступає метафорою знання, добра та любові, які розганяють темряву невідання та самотності. Любов тут представлена як заповіт, данний людству з моменту його створення, що є основою для існування і розвитку.
В подальших рядках автор звертається до коханої, описуючи її як єдину та неповторну. Любов до неї виступає безмежною та вічною, готовою до будь-яких випробувань. Ці слова підкреслюють ідею незламності та відданості почуттів, що перевершують усі можливі перешкоди. Любов зображена як сила, здатна тримати небо та витримувати всі випробування часу.
Проте пісня також зазирає в глибини людської індивідуальності, визнаючи моменти слабкості, суперечності та непорозуміння, що є невід'ємною частиною будь-яких взаємин. Але навіть у цих моментах, коли здається, що ми "разом, але alone", любов здатна перебороти відчуття ізоляції та самотності, об'єднуючи душі. Так, пісня висвітлює складність і багатогранність людських взаємин, де любов виступає як найвища цінність, здатна зцілити та об'єднати.
В цілому, "Людині дало заповіт люби люби люби" є гімном любові у всіх її проявах. Вона закликає не забувати про основний заповіт людства — любити незважаючи на все, бачити світло у темряві та знаходити зв'язок душ навіть там, де здається, що ми залишилися наодинці. Це пісня про вічну віру в любов, що є основою людського буття та змісту життя.