У пісні "Сніги" Артема Пивоварова відчувається глибока ностальгія та водночас рефлексія про втрачене кохання, яке не може бути відновлене. Ліричний герой звертається до панни Інно, символу своєї недосяжної любові, та її сестри, яку він колись безмежно любив. Це звернення відкриває перед нами картину юнацького, чистого та ідеалізованого почуття, що збереглося в серці героя як щось неймовірно цінне та водночас недосяжне.
Опис природи, зокрема снігів, неба та шепоту гаю, використовується як метафора змінних станів душі героя та непостійності життя. Сніги, що неустанно падають, символізують час, що нещадно проходить, відокремлюючи героя від об'єкта його кохання, а також його відчуття власної чужорідності та самотності у світі, де він колись знайшов щастя.
Моменти згадок про минуле любові, коли "люги цвіли", нагадують про часи, коли все здавалося можливим, а світ - наповнений кольорами та життям. Однак ці спогади швидко змінюються на реалізацію того, що все це вже у минулому, і тепер герой - лише чужий для тих, кого він колись любив.
Використання образів неба та шепоту гаю, які спочатку здаються реальними, але потім перетворюються на очі коханої, підкреслює глибину почуттів ліричного героя та його бажання знову знайти зв'язок, який був втрачений. Пісня завершується на меланхолійній ноті рефлексії та прийняття незмінності минулого, з яким герой намагається помиритись, але яке продовжує викликати у нього біль та тугу.