Ця пісня відображає історію складних відносин, які закінчилися, але ще залишають слід у серці та думках. У перших рядках передається образ болю та розчарування через неможливість забути минуле і водночас образ залишеної холодної матчи на столі, як символу незавершених розмов та невирішених питань між партнерами. Попіл, що розсипаний скрізь, символізує руйнування та кінець чогось колись гарячого та живого.
В серці пісні лежить дилема нездатності пояснити, чому виконавець все ще "тоне" у своїх почуттях, натякаючи на те, що можливо це було кохання, але не з тією особою. Ця частина підкреслює ускладнення у відносинах, де любов існує, але не достатньо для того, щоб тримати відносини цілими.
Далі текст пісні розкриває самоствердження та рішучість не плакати через когось, хто не цінує почуттів іншого, та припускає, що з часом кожен знайде того, хто справді вірить у їхні почуття. Згадка про "Венецію, що пішла на дно" метафорично підкреслює крах відносин, де обидва партнери відчувають порожнечу замість колишнього кохання.
Повторюваний мотив диму, що залишився після вогню, символізує післясмак відносин – спогади, які залишаються після їх закінчення, та наголошує на тому, що, незважаючи на всі труднощі, головна героїня не готова просто так здатися або відмовитися від своєї гідності. Це пісня про біль, втрату, але й про силу відпустити минуле та рухатися вперед, незважаючи на всі перешкоди.