Ця пісня Сергія Лазановського — глибоко емоційний вираз ностальгії та братерської любові. Вона починається зі спогадів про дитинство, про часи, коли два брати були разом, граючись біля хати, ховаючись у сусідньому саду та куштуючи яблука, смак яких неможливо забути. Ці спогади викликають почуття тепла та безпеки, пов'язані з дитинством і сім'єю.
У подальшій частині пісні акцент зміщується на теперішнє, де брати роз'єднані відстанню, але зберігають міцний духовний зв'язок. Висловлюється вдячність за підтримку та наголошується, що важливо пам'ятати про братерські узи, які зберігаються незважаючи на всі життєві випробування та відстані. Автор підкреслює, що мати брата — це велика честь і підтримка в житті.
Завершується пісня закликом знову поринути в спогади та згадати спільне безтурботне дитинство під мирним небом, підкреслюючи, що доля звела їх разом, і разом вони несуть свій хрест, йдучи пліч-о-пліч. Це символізує єдність, непорушну вірність братерським зв'язкам та спільні випробування, які вони переживають разом. Пісня передає універсальне почуття любові, підтримки та зв'язку, яке переживає кожен, хто має рідну людину, з якою ділить життєвий шлях.