Пісня Сергія Лазановського "На подвір'ї грались ми" пронизана ностальгією і теплом спогадів про дитинство, зокрема, про часи, коли ми безтурботно гралися біля домівок, ховались від дорослих, відчуваючи смак пригод і простих радощів життя. Ліричний герой згадує, як вони з братом ділилися моментами радості та спільних ігор, які згодом перетворилися на дорогоцінні спогади.
У пісні акцентується на незмінності братських зв'язків, незалежно від відстані та життєвих обставин. Автор підкреслює, що хоча доля розкидала їх по різних шляхах, взаємопідтримка і розуміння між братами залишаються непохитними. Вони завжди готові прийти один одному на допомогу, нагадуючи про те, що сімейні узи - це не лише спільне минуле, але й незмінна опора на шляху крізь життя.
Завершується пісня закликом цінувати ті моменти злагоди та спільності, які випали на долю, підкреслюючи, що йти пліч-о-пліч з близькою людиною, ділитися з нею як радощами, так і випробуваннями, є справжньою честю і благом. Автор висловлює вдячність за наявність у його житті такої близької людини, як брат, підкріплюючи ідею про важливість сімейних зв'язків і взаємної підтримки.