Ця пісня YARMAK відображає глибоку метафору боротьби та виживання, використовуючи образи та символику, які малюють живописний, але тривожний світ. Починаючи з ідилічного візіону подарованого нам саду з міріадами стежок і смарагдових вод, виконавець швидко переводить слухача до реальності, де існують сили, що радіють чужому болю та стражданню, нагадуючи про вічну боротьбу між добром та злом.
Використання контрастних образів, таких як райські води проти бісів, що лізуть з підземних шахт, підкреслює внутрішні та зовнішні боротьби, з якими стикаються люди. "Шахед у дитячу кімнату" символізує невинність, що стикається з жорстокістю світу, а "недописаний код" і "тіло, найвеличніше витвір" розкривають тему людської недосконалості та потенціалу.
Пісня занурює в атмосферу постійної боротьби та виживання, де "запеклих вогонь не пече", ілюструючи незламність духу перед обличчям випробувань. "Уран народу", "дух міцніше вічних руд" та "ми стрижні, що світу дають вічнопотужний поштовх" говорять про силу волі та нескореність людини, що бореться за своє місце у світі, попри всі перешкоди.
Останні рядки пісні, де "ми виринаємо у лаві, копоті, імлі" і "тилами кращих ми зшиваєм тріщину Землі", відображають спільну боротьбу за майбутнє, де кожен внесок є цінним, а об'єднання сил може привести до відновлення та лікування світу. Пісня залишає потужне послання про важливість спільних зусиль, мужності та надії, незважаючи на всі темряви, що нас оточують.