Пісня "Та інколи втрачають віру" у виконанні OKS занурює слухача в глибоко емоційний стан роздумів про втрату, самотність та пошук сенсу після розставання. У перших рядках ми занурюємося у світ виконавця, де відсутність коханої особи перетворює дім та місто на холодні та безживні місця. Спогади про минуле спільне життя лишають рани у серці, а світ без коханої здається позбавленим кольорів і тепла.
Основна метафора пісні – це звернення до неба як символу долі або вищої сили, яке може показати шлях у моменти відчаю та невизначеності, коли "наш з тобою вийшов час" і "очі закриті". Ця метафора повторюється кілька разів протягом пісні, наголошуючи на пошуку світла в темряві, на вірі, що навіть у найскладніші моменти можна знайти шлях вперед.
З часом, персонаж пісні приходить до розуміння, що звикнення до втрати – це частина життєвого шляху. Він готовий "спалити мости", припинити будь-яке спілкування з минулим, навіть коли все навколо нагадує про втрачене кохання. Пісня торкається універсальної теми втрати та болю, яку переживає кожна людина, вказуючи на те, що іноді ми "втрачаємо віру", шукаємо відповіді та сенс, наповнюючи свої "серця часом не тим, з тим не з тим".
В останніх рядках пісні розкривається глибока ідея спільності досвіду страждань серед людей. Ми всі є загубленими, іноді втрачаючи віру, але все ж таки шукаємо свій шлях у цьому світі. Пісня закінчується повторенням заклику до неба показати шлях і сховати страх, що є закликом до надії, віри в краще майбутнє незважаючи на все пережите. Таким чином, OKS створює потужний музичний твір, який резонує з глибокими почуттями кожної людини, що стикається з втратою та пошуком сенсу життя.