Пісня "Більше ніколи не почую я не поверну" у виконанні OKS занурює слухача у глибокий стан смутку та рефлексії про втрату близької людини. Автор висловлює свій біль через зображення холодності в домі та місті, де відчуття самотності поглиблюється спогадами та ранами в серці. Туга за улюбленою людиною перетворює навколишній світ на безбарвний, позбавлений життя простір.
Повторювані заклики до неба про пошук шляху та подолання страху відображають спроби знайти відповіді на питання, куди рухатися далі, коли спільний час з коханою людиною завершився, і біль від розлуки не дає спокою. Це вказує на пошук духовного керівництва та потребу в опорі у моменти, коли "очі закриті" – символічно про неможливість бачити шлях вперед через горе.
У другій частині пісні автор говорить про процес примирення з втратою, визнаючи, що час і відстань, які розділяють його з коханою особою, незворотні. Втрачені звуки, імена на вулицях, що нагадують про кохану людину, стають символами незагойної рани. Але є і розуміння, що життя мусить продовжуватися, навіть коли "кожен перехожий з твоїм голосом" викликає біль.
Заключні рядки пісні висвітлюють загальнолюдську тему пошуку сенсу серед втрати та болю, звертаючись до образу загублених душ, які шукають свій шлях, але іноді втрачають віру. Вказується на помилки у спробах наповнити пустоту в серцях, що підкреслює універсальний пошук любові, прийняття та зцілення. Таким чином, пісня стає відображенням глибоко особистого, але водночас універсального досвіду втрати та сподівань на зцілення.