У цій пісні Катя Глєбова звертається до теми непохитної віри та сили кохання, які дозволяють пережити різноманітні випробування життя. Вона починає з визнання, що у житті бувають моменти сумніву та відчаю, коли віра у майбутнє може захитатися. Описуючи ці емоційні коливання, виконавиця підкреслює, що навіть у такі часи існує щось надзвичайно могутнє – кохання.
Кохання в пісні представлене як світло, що веде через темряву, як мантра, що дає сили та надію. Воно зображене як магічна сила, що здатна підіймати людину над звичайними перешкодами, наповнюючи життя сенсом та радістю. Це не просто емоція, але й джерело натхнення, що дозволяє дивитися на світ з оптимізмом та знаходити вихід із будь-якої ситуації.
Автор пісні наголошує на готовності йти за коханою особою, незважаючи на всі перешкоди та складнощі, що можуть виникнути на шляху. Вона заявляє про безумовну відданість та віру в кохання, як у найвищу цінність, кажучи, що якщо в серці живе кохання, то людина здатна подолати будь-які виклики. Повторювані рядки пісні стають своєрідним зізнанням у вірності та обіцянкою завжди пам’ятати про силу кохання, що об’єднує та робить життя повноцінним. Таким чином, пісня стає гімном непохитної віри в кохання як в найсильнішу силу, що існує у світі.