Пісня "Немає початку у цього театру вічно палає божественна ватра" від PROBASS & HARDI та VovaZiLvova є своєрідним гімном непереможності духу, вічності буття та глибокого зв'язку з природою. Вона передає ідею про незнищенність людської сутності, про вічне продовження життя через природні цикли та взаємодію зі світом.
У першій частині тексту акцент робиться на безсмерті духу людини: "Не помрем... Ми ніколи не помрем". Це виражає віру в нездатність смерті покласти кінець існуванню, відчуття вічного життя, яке продовжується через покоління, через природу, через участі у великому колі життя.
Далі текст поглиблює цю ідею, представляючи людину як частину природи: "Я є храм для цього Духу... Я доглянутий город". Людина описується як носій життя, як сад, який плодоносить, як завжди зелена трава, як живильний водоспад. Це підкреслює єдність людини з природою, її роль у підтриманні життя і краси навколишнього світу.
У завершальних рядках згадуються конкретні елементи природи - вода в Чорному морі та дух Карпат, які символізують глибокий зв'язок людини з природою України. Це вказує на важливість природних елементів та місцевостей у формуванні культурної та духовної ідентичності.
В цілому, пісня виражає величезну повагу до життя, природи, і непереможний дух людей, що живуть у гармонії з навколишнім світом і вірять у безкінечність свого існування.