У цій пісні мова йде про глибокі, особисті переживання та враження, пов'язані з певним місцем - сьомим поверхом будинку, яке виконавець вважає значущим для своєї історії та відносин. Ліричний суб'єкт згадує, як її кохання почалося саме на цьому поверсі, який став для неї знайомим і важливим. Ліхтарі, що "світили в очі", символізують теплі та яскраві моменти у їхніх відносинах, коли вони "торкалися землі" - моменти щастя та земної близькості.
Ліричний суб'єкт висловлює своє бажання забути ці відчуття, проте щось не дає їй цього зробити, і в результаті вона "здається" цим емоціям, повністю приймаючи їх. Це свідчить про внутрішній конфлікт між бажанням відпустити минуле та нездатністю це зробити через глибокі почуття.
В інших рядках пісні розкривається, що на сьомому поверсі ліричний суб'єкт "писує свої повісті" та "дивиться зосереджено", що може символізувати рефлексію, самоаналіз та пошук самої себе через спогади та відчуття, пов'язані з цим місцем. Сьомий поверх ніби наділяє її певною мудрістю, попереджаючи "будь з ним обережною", що вказує на потенційну небезпеку або складність емоцій, пов'язаних з цими спогадами.
Пісня є виразом глибокої емоційної прив'язаності до місця та людини, а також внутрішнього конфлікту між минулим і сучасністю, між бажанням забути та необхідністю прийняти свої почуття. Вона підкреслює універсальну тему людських відносин, пам'яті та впливу, який певні місця можуть мати на наш душевний стан.