Ця пісня YAGODA оповідає про глибоке та інтенсивне почуття кохання, яке виникає в незвичайних обставинах - на сьомому поверсі будівлі. Лірична героїня згадує момент, коли її коханий полюбив її саме там, у місці, що стало для них обох знаковим. Ліхтарі, що світять в їхні очі, стають символами раптового почуття близькості та тепла, яке вони відчувають, торкаючись землі.
В подальшій частині тексту героїня висловлює своє бажання забути ті моменти, проте вона не в змозі це зробити. Її почуття до коханої людини настільки сильні, що вона не може від них відмовитися і "здається" йому, що підкреслює безпорадність та одночасно повну відданість своєму почуттю.
У пісні також згадується мотив письменства - героїня пише всі свої повісті на сьомому поверсі, що може символізувати спробу зберегти свої спогади та почуття через творчість. Вона дивиться "зосереджено", що вказує на її глибоку зануреність у свій внутрішній світ і спогади про кохання.
Останні рядки пісні натякають на ізоляцію та самотність героїні серед сплячого світу, підкреслюючи, що її почуття і досвід є дуже особистими та, можливо, незрозумілими для інших. Весь цей досвід на сьомому поверсі стає для неї місцем особливого духовного досвіду, де небо "спить" і "молиться", ніби воно теж є частиною її особистої історії. Таким чином, пісня передає глибоку емоційну зв'язок між людиною та простором, де відбуваються значущі для серця події.