Пісня "На жаль війна ця так ніколи і не припинялась" виконавців VovaZilvova та Morphom занурює слухача у глибокий роздум про війну, яка відбувається не лише на фронтах, але й у серцях і думках кожної людини. Вона починається з опису внутрішнього стану, коли навколишній світ здається сповненим вогню і хаосу, що відображається і в серці людини. Стукіт серця у тишині символізує внутрішню боротьбу та нездатність знайти спокій серед зовнішніх і внутрішніх конфліктів.
У пісні акцентується на тому, що війна не обов'язково відбувається далеко від дому або на полях боїв; вона також присутня всередині, у свідомості та душі людини. Це відображає реалії багатьох, хто живе в умовах тривалого конфлікту, показуючи, як війна впливає на особистісний розвиток та сприйняття світу.
Автори порушують тему мовного питання, яке в умовах конфлікту стає не просто культурним аспектом, але й символом ідентичності та опору. Вибухи та смерті, які "розбудили" багатьох, змусили людей переосмислити своє ставлення до мови, ідентичності, власної історії та майбутнього. Це стало каталізатором глибших соціальних змін і рефлексії.
Загалом, пісня є медитацією на тему війни, яка не залишає байдужим і вимагає глибокого розуміння та переосмислення особистісних та колективних цінностей. Вона підкреслює, що навіть не перебуваючи на передовій, війна торкається кожного, залишаючи глибокий слід у серцях і душах людей.