Пісня Потапа "Ніби вчора ти мене ще тримала" є глибоким і зворушливим зверненням до матері, висловлюється ностальгія за дитинством та вдячність за материнську любов і підтримку. У перших рядках автор звертається до матері з проханням про пробачення, висловлюючи почуття, що незалежно від того, скільки вони разом провели часу, йому завжди буде здаватися, що цього часу було недостатньо. Пісня нагадує про швидкоплинність часу, адже вже підростають онуки, але в серці автора його мати залишається тією, хто колись оберігав його, загортаючи в теплу ковдру.
Другий абзац підкреслює безумовну і вічну присутність матері в житті автора, навіть коли фізично вона може бути далеко. Материнські колискові та ніжність її рук назавжди залишаються в пам'яті як символи безпеки та любові. Висловлюється думка, що незалежно від віку, ми завжди залишаємося дітьми для наших матерів, підкреслюючи непорушний зв'язок між матір'ю та дитиною.
У заключних рядках пісні автор зображує свою вразливість та потребу в материнській опіці, просить направляти його та бути поряд, навіть коли здається, що він залишився один. Ця частина підкреслює важливість материнської підтримки та благання про допомогу у вирішенні життєвих проблем, показуючи глибоку емоційну зв'язаність і залежність від матері навіть у дорослому житті. Пісня в цілому відображає глибину та силу материнської любові, яка залишає незгладимий слід у серці кожної дитини.