У цій пісні Уляна Шуба розмірковує про кінець кохання, яке, за почутими нею словами, триває лише три роки. Вона починає з роздумів про те, як час змінює стосунки, роблячи кроки відносин повільнішими та менш заповзятими. Ця ідея слугує метафорою для згасання емоцій та пожвавленості, які існують на початку романтичних відносин.
Потім вона звертається до повторюваного мотиву зруйнованих стосунків, наголошуючи на болючому визнанні, що колись палкі почуття перетворилися на попіл. Фраза "зруйновані, зруйновані" підкреслює руйнівний вплив, який час і розчарування здійснили на їхнє спілкування та спільне життя.
Останні рядки пісні розкривають внутрішній конфлікт та відчай виконавиці, яка готується до "останньої втечі" з відносин, що колись здавались безмежними. Вона висловлює втому від спроб робити все за двох і неможливість знайти полегшення від внутрішньої порожнечі, яка залишається після кінця їхньої любові. Це наголошує на невблаганній реальності, що всі зусилля та надії не можуть врятувати зв'язок, що дійшов кінця. Ідея про "сонце, що сіло" для обох, підкреслює фінальність розставання та кінець дня, що символізує закінчення їхнього разом прожитого часу.