Ця пісня - це глибокий ліричний роздум про любов, відданість та прощення, де автор звертається до своєї коханої, обіцяючи бути поруч, незважаючи на всі труднощі та помилки, які він міг зробити. Він розповідає про свою готовність зігрівати відносини після "зими", тобто періоду відчуження або конфліктів, підкреслюючи свою відданість і бажання залишатися разом, навіть коли він не міг любити так, як того хотіла кохана.
В серці пісні лежить ідея незламної зв'язку між двома людьми, яка переживає всі випробування. Автор використовує образи зірок, які стають символом вічного світла та захисту в їхніх стосунках. Він порівнює себе з невидимкою-сферою, яка оберігатиме свою кохану, нагадуючи про свою присутність та підтримку навіть тоді, коли вони не разом.
Найбільш емоційною частиною є визнання в тому, що, незалежно від помилок та зрад, що сталися у минулому, автор задається питанням, чому кохана все одно залишається з ним до кінця. Це вказує на глибину їхніх почуттів та нерозривність зв'язку між ними, підкреслюючи, що справжнє кохання здатне пробачити та пережити будь-які випробування. Пісня відображає універсальну істину про силу любові та її здатність зцілювати та об'єднувати людські серця.