Пісня "І сам з собою ж був а здавалося не я" виконавця Миліша відкриває перед слухачем інтимну історію особистого досвіду, відчуття і переживання, які супроводжують нас у пошуку самоідентифікації та близькості з іншими людьми. У перших рядках пісні розповідається про спроби автора розуміти оточуючих, зокрема через спостереження за їхніми емоціями та очікуваннями. Ця спроба занурення в інший світ, у світ чужих переживань, символізує пошук зв'язку та спільності з іншими.
Далі текст пісні підкреслює відчуття самотності та ізоляції, навіть коли автор знаходиться у власній компанії. Фраза "І сам з собою ж був, а здавалося не я" відображає інтроспекцію та боротьбу з внутрішніми конфліктами, що виникають у процесі самопізнання. Вона також звучить як роздуми про подолання відчуження від самого себе і намагання знайти внутрішню гармонію.
В наступних рядках пісня відображає універсальний досвід розчарування у міжособистісних відносинах, коли відкриття нових "кімнат" у своїй душі не призводить до знаходження тієї єдиної, з ким можна було б поділити своє життя. Ця метафора розкриває складність взаємин і пошук справжнього емоційного зв'язку, який залишається недосяжним.
Завершується пісня відлунням невиконаних бажань та нерозділених почуттів, які символізують загальнолюдську тугу за взаємністю та прийняттям. "І квіти дарував, і дивився зорепад / Лиш потім десь у серці лунало: Не твоя!" - ці рядки відображають глибоке розчарування та особисту трагедію спроб знайти любов, яка так і не стала взаємною. В кінцевому підсумку, пісня виступає як рефлексія на тему пошуку особистої ідентичності та місця у світі, де можливе справжнє емоційне з'єднання.