Пісня "А ми ще, а ми ще потанцюємо" від Kozak System занурює в атмосферу нескореності та непереможності духу. Лірика висвітлює тему стійкості та відваги людей, які, незважаючи на усі випробування та боротьбу, зберігають здатність до життєрадісних моментів, таких як танець. Слова "А ми ще, а ми ще повоюємо, а ми ще, а ми ще потанцюємо" говорять про незламну волю до життя та боротьби за своє майбутнє. Фраза "Ти металом зціли наші рани" може символізувати процес загоєння та перетворення болю та втрат у силу для подальших дій.
У другій частині пісні з'являється роздум про справедливість та місце людини у світі. Запитання "Чому нас не покликав з собою? Що невже не сплатили ми долю?" відображає пошук відповідей на вічні питання про життя, смерть та божественну справедливість. Вислів "Вже трьохсота твоя Мона Ліза, та й до біса вона, та й до біса!" може інтерпретуватися як вираження фрустрації з приводу нерівності культурних та духовних цінностей, коли суспільство оцінює мистецтво вище, ніж людські життя.
Загалом, пісня виражає непохитну віру в силу людського духу та необхідність продовжувати боротьбу та радіти життю, незважаючи на всі виклики. Вона підкреслює, що навіть у найскладніших обставинах можна знайти сили для опору та відновлення, а людська стійкість і воля до життя є непереможними. Це гімн незламності та оптимізму, який надихає на віру в краще майбутнє.